заповісти

заповісти
заборонити

Зведений словник застарілих та маловживаних слів. 2014.

Игры ⚽ Поможем сделать НИР

Смотреть что такое "заповісти" в других словарях:

  • заповісти — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • заповісти — див. заповідати …   Український тлумачний словник

  • заповісти — див. заповідати …   Словник синонімів української мови

  • заповідати — заповісти (залишати що н. комусь у спадок), відказувати, відказати; відписувати, відписати, записувати, записати, переписувати, переписати (даючи письмове розпорядження) Пор. залишати I, 2) …   Словник синонімів української мови

  • заповідати — а/ю, а/єш, недок., запові/сти, і/м, іси/, док., перех. 1) Висловлювати свою передсмертну волю. || Залишати що небудь комусь після своєї смерті у спадок. 2) перен. Давати які небудь настанови, розпорядження щодо дальших дій, норм поведінки і т. ін …   Український тлумачний словник

  • намѣстиѥ — НАМѢСТИ|Ѥ (10), ˫А с. 1. Место, вместилище: Добродѣтелными подвиги... древнеѥ бо жилище. хѹдоѥ создавъ раширилъ ѥси. свѣтло намѣстьѥ б҃ѹ ПКП 1406, 6в; то же Мин XIV (май, 2), 17 об. 2. Должность, чин, сан: поставлѥни˫а клирикъ различьныихъ. по… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • повідписувати — ую, уєш, док., перех. 1) також без додатка. Відписати всім або багатьом. 2) Письмово заповісти у спадок усе чи багато чого небудь із свого майна …   Український тлумачний словник

  • Петр I Алексеевич Великий — ПЕТРЪ I АЛЕКСѢЕВИЧЪ ВЕЛИКІЙ, 1 й Имп ръ Всероссійскій, сынъ царя Алексѣя Михайловича, отъ брака его съ Натальей Кирилловной Нарышкиной, род. 30 мая 1672 г., въ тотъ періодъ, когда сквозь сложившіяся вѣков. устои рус. жизни начинало пробиваться… …   Военная энциклопедия

  • вина — ВИН|А (1167), Ы с. 1.Причина, повод: ˫Аκο ѥже... ||...зълѣ гл҃ати и клеветати. вражьды и ненависти. рати начѩло вина бываѥть. Изб 1076, 99 об. 100; Вьсемоу ли грѣхоу и блоудоу оубо. вина ѥсть ди˫аволъ. Там же, 190; обави виноу ѥ˫а же ради прииде …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • погоубити — ПОГОУБ|ИТИ (665), ЛЮ, ИТЬ гл. 1.Уничтожить, погубить; разорить чтол.: аще не идеши ни послѹшаѥши имѣниѥ твоѥ погѹблю и хлѣвинѹ пожьгѹ. ЧудН XII, 73г; По сихъ же… ишедъ море ѿ предѣлъ своихъ… вси многы и села погѹбивъ, чл҃вкъ же бе щисла потопивъ… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»