- драпѢжник
- драпіжник (драпѢжник) розбійник, бандюга, грабівник, грабіжник
Зведений словник застарілих та маловживаних слів. 2014.
драпѢжник
Смотреть что такое "драпѢжник" в других словарях:
драпіжник — (драпѢжник) розбійник, бандюга, грабівник, грабіжник … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
драпіжник — іменник чоловічого роду, істота розм … Орфографічний словник української мови
драпіжник — дряпі/жник, а, ч., розм. Той, хто оббирає, обдирає кого небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка. || Той, хто краде, грабує, вбиває … Український тлумачний словник
драпіжка — дряпі/жка, и, розм. 1) ж. Віднімання, захоплення обманом або силою чого небудь у когось; здирство, грабіжництво. 2) ч. і ж. Те саме, що драпіжник, дряпіжник … Український тлумачний словник
драпіка — дряпі/ка, и, ч. і ж. Те саме, що драпіжник, дряпіжник … Український тлумачний словник
драпіжка — 1 іменник жіночого роду грабіж драпіжка 2 іменник жіночого роду, істота грабіжник … Орфографічний словник української мови
дряпіжник — див. драпіжник … Український тлумачний словник
